У Сербії, у ризних частинах живе значна громада Русинив — народу з багатою культурною спадщиною та уникальним идентичністю. Ця мала, але важлива етнична група успишно зберигає свої традиції та звичаї, одночасно интегруючись у сучасний соціальний та культурний контекст.
Кто є Русины и скилько їх нини є в Сербії?
Русини суть припа́дники русинского народу, а у Сербії суть официйно признани як национальна громада. Русини найбильше живуть у Војводини – у частинах Срема и Бачки.
Перши дани про Русинів на цій території походять з 13-го столиття, коли вони жили, як и Серби, в Угорщини. Їх пов’язувала належнисть до православного християнства. Однак протягом 16-го та 17-го століть бильшисть Русинів прийняла католицизм. До сьогодни Русини в основному є греко-католицької вири.
По последньом попису, найвше Русинив у Сербії нини живе у Руским Крстуру, Куцури, Општині Шид (Бикић Дол, Беркасово, Бачинци), Новим Сади, Ђурђеву, Врбасу. Килькисть Русинів у Војводини зменшується, а по официйним даним з 1948. року їх було понад 22.000, тоді як у 2022. роци (коли був проведений останній попис) зареєстровано уполовину менше населення циєї національности.
Русини говорять русинською мовою і пишуть русинською кирилицею. Їхня мова в Војводини визнана як одна з шести официйних мов на території покраїни, а на локальному ривни русинська мова вживається у Кули, Врбасу, Шиду, Бачкий Тополи та у Гради Новим Сади.
Останок и збереження традиції попри сучасний час
Бројни є виклики перед цій малою национальною громадою в Сербії, але є и багато факторив, яки сприяють останку русинської національної громади в Сербії.
Михайло Фейса в тексти пид назвою «Фактори опстанка національної громади в Сербії», який був опубликований у Зборнику Матици серпської за социальни науки з 2018 року, наводить десять факторив опстанка, серед яких добре організована система освити на русинській мови вид ясел до факультетив, а також иснування Апостольського екзархату для греко-католикив у Сербії, який, за словами автора, «сприяє збереженню не лише християнських цинностей, а й збереженню русинської мови и традиції». Значний фактор у опстанку Русинів у Сербії, за словами автора, є и наявність Національної ради русинської національної меншини, а також Завод за культуру војвођанських Русинив і Русинського народного театру «Петро Ризнич Ђађа» у Рускому Крстуру.
Звисно, що до опстанку сприяє и той факт, що ця национальна меншина має свої медиа, які видають на русинській мови – “Руске слово”, а програм на своїм язицю можуто слидковати и на покраїнському публичному сервиси. Фейса наводить також, що численни манифестації, яки организують Русини в Сербії, «указують на життєздатнисть русинської громади», а як останни фактори пидкреслює повторне визнання русинського национального идентичности в карпатському ареали, а також успишну имплементацію мижнародних документив, яки стосуються меншин, з боку Уряду Сербії.
Звичаї Русинив: Збереження традиції и идентичности охороняє вид зникнення
Один з найвидомиших и найважливіших звичаїв у Русинів є «Святвечир», який видзначається 6. сичня (Бадній вечир за юлианським календарем). Це вечеря, що охоплює вечерю и численни звичаї, яки несуть глибоку символику.
Владислава Рудић з Бикић Дола згадує, як це виглядає кожного року у її бабусі Љубици. Окрим того, що збирається вся родина, бабуся пиклується и про писний стил.
“На той вечир готується 12 страв, яки символизують 12 апостолив. Робиться риба, картопля, овочи, ризни салати. Готуються також ризни хлиби и печиво. Звисно, читається молитва, а як и в інших домах, що святкують, ми вносимо сино для народження Исуса. Це так гарно, у коли родини, коли всизбираємося разом и ще бильше зближаємося”.
Цикаво, що у Русинив зберігся звичай коледування – звичай, в якому дити и молоди люди обходять домивки, спиваючи традицийни риздвяни писни. Цей звичай зазвичай супроводжується частинами дарування, де господарі дарують дитям солодощи та инші подарунки. Коледування є способом збереження и передачи культурної та религійної традиції. В инших частинах Срема цей звичай називається «Терање Божића» або «Вияње Божића».
Окрім Святвечора, Русини також видзначають инши свята – Великдень, День Богородици, а також Святого Миколая, Святого Ивана.
Ци звичаї и традиції демонструють глибоке зв’язок русинської громади з її коренями та культурною спадщиною и продовжують видигравати важливу роль у повсякденному житти и святкуваннях.
Джерела:
Фейса, Михаїло (2018). „Фактори опстанка русинської национальної громади в Сербії” (PDF). Зборник Матици сербської для суспільних наук. 165: 17—29.
Википедия
Проект „Мостови културе: Русини у Србији / Мости культури: Русини в Сербії” частково финансується Министерством культури та информації. Погляди, висловлени в пидтриманому медиа-проекти, не обов’язково видображають погляди органу, що надав кошти.
Leave a Reply