У першей половки XIX веку, Руснаци хтори ше приселєли на простор фрушкогорского валалу Беркасово нє мали свою парохию аж по 1919. рок, алє припадали парохиї у Шидзе.
Грекокатолїцка парохия у Беркасове снована 1919. року, на инициятиву и закладанє Михайла Берека, та Руснацом за потреби богослуженя дата иснуюца римокатолїцка капела, хтора була збудована 1760. року, була у власнїцтве Дяковацкей бискупиї, а була пошвецена святому Мартинови.
По снованю своєй парохиї и доставаню своєй церкви Руснаци свою церквочку пошвецели светятому Арханґелу Михайлу, та ше тот дзень слави кирбай по нєшка 21. новембра.
Початок роботи парохиї у Беркасове призначел у своєй споменїци перши священїк о.Франьо Латкович. Снованьом парохиї у Беркасове духовни живот постал богатши, а самим тим и дружтвени, бо од тей хвильки оможлївене орґанизоває и дошлїдне пестованє шицких вирских обрядох. Поряднє отримовани Служби Божи, раньши, вечарши, молебени и друге. Руснаци барз вирних як цо: кресценє, причасц, хованє, пошвецованє гробох, та и вельки рочни швета, обичаї и традицию у їх означованю.
Характеристични, попри Крачунских обичайох, швеценє “Пасхи” на Вельку ноц, швеценє жита на Дзуря, швеценє води, квиценє на Русадля и подобне. Шицки обряди, као и святочносци з нагоди пошвеценя обєктох, отримую ше у присустве велїх нащивительох и паломнїки церкви, шицко потля кед ше число Руснацох у валалє почина видно зменшовац, насампредз, пре исельованє и депопулацию. Обряди ше отримую на старославянским литурґийним язику, а наказованє по руски. Шицки вирни шпиваю под час обряду, а предводза их дзияки, хтори читаю и апостол. Значне спомнуц вредни жени хтори мали визначну длужносц дзиячкох Ганча Кечкеш, Марча Торма, та и дзвонарка Марча Планкош.
Вирске воздзвигованє вирних у першей половки XX веку кончене з помоцу наказованя на службох, хованьох и других зазберованьох, кед давани информациї у вязи зоз церковним животом и обрядама, а тиж и вирски и животни поученя. Руски священїки у Беркасове вельку повагу пошвецели особним контактом зоз вирнима, цо и нєшка робя.
Од 1919. року у Беркасове службовали шлїдуюци священїки: Франьо Латкович, Павао Ґвозданович, Силвестер Саламон, Дюра Гербут, Владимир Мудри, Томислав Дудаш, Дюра Фейса, Михайло Режак, Кирил Бесерминїи и Владимир Еделински. Каплїчка будована у заходним и ма два дзвона. Кед превжати обєкт з боку грекокатолїкох 1919. року, зробене спорозуменє о його отримованю, хторе цалком превжали Руснаци.
Михајло Берек, ношитель идеї о осамостоєню парохиї, умар непоштредно пред тим. За витримованє священїка подаровал 8 гольти жеми, од чого єден гольт такой предани за опреманє парохиї. Тиж, набавени мали дзвон од челїку “прето же було драге” (Споменїца 1920). Аж 1924. године купени два дзвони зоз бронзи чежки 370 и 77 кг од ливальнї зоз Любляни. За векши дзвон средства зазберовани од вирних, а меньше сам заплацел Янко Лусканци.
Реновиранє церкви зробене двацетих рокох прешлого вику зоз закладаньом вирних и священїка Латковича, хтори з тей нагоди путовал до Америки зоз цильом назберац прилоги за обнову церкви. Вельки дародавци були и Янко Лусканци и Михайло Колєсар старши хтори помогли и “з приповедку и дїлом” (Споменица). По обнови церкви, доробени и оправени парохийни дом, 1930. справена лєтня кухня и помоцни просториї и купена винїца. Осемдзешатих рокох прешлого вика под час оца Владимира Мудрия и чланох церквного одбору орґанизує ше обнова цалокупней каплїчки, та обнова инсталацийох, ознова ше робело на обнови парохийского дома дзе ше уведло струю, поставени цеглочки и уведзена трофазна струя.
Под час оца Томислава Дудаша хтори службовал у Беркасове од 1984-1991. року зробена електрификация дзвонох и поставени иконостас. Окремни печац медзи беркасовскими Руснацами охабел оцец Михайло Режак як на духовним так и на културним полю. Щиро робел зоз вирнима, занїмал ше и нєшка ше занїма зоз публицистику, драматурґию, писаньом поезиї и прекладаньом. Його ангажованє за церкву, вирних и чловека нє мож вимериц.
Терашнї священїк Владимир Еделински ноши нову енерґию и з вельо роботи, закладаня и любови отримує виру у людзох, та и обичаї, традицию, национални идентитет Руснацох у Беркасове.
Од 1919. року, водза ше административни кнїжки кресцених, повинчаних и умартих, подаровни записнїк, евиденция церковного инвентара, евиденция годзинох виронауке, каса, та и кнїжки записнїка церковного одбора и Споменїца. Церква святого Арханґела Михайла, була и остала важан слуп и ношитель вирского и дружтвеного живота Руснацох зоз прекрасного сримского валалу Беркасово.
Владимир Балащак
</img decoding=”async”>