Церква Святих апостолох збудована у класицистично-барокним стилу, подзвигнута є на барз цесней поверхносци, так же ше до нєй уходзи такповесц зоз улїци.
За єй прекрасни иконостас у стилу панонского барока, зоз шицкима православнима характеристиками, се предпоставя же дїло Ивана Иванича и Арси Теодоровича, найвизначнєйшого маляра 18. и 19. вику.
На престоних иконох приказани Святи Миколай, Богородица зоз Христом, Исус и апостоли Петро и Павле.
Икони над дзверми приказую родзенє Богородици, Тайну вечеру и Успениє Богородици.
У другей зони икони швета, Родзенє Христово, Кресценє, Крунованє Богородице, Воскресенє, Вознесениє и зиход Святого Духа.
У трецей горнєй зони у стредку розпяце, испод сцена Знїманє зоз крижа, а з боку по шейсц икона зоз сценами Страданя, а помедзи икони Богородици и Святого Йована Боголова.
На Часним столу у храму находзи ше “Кивот дарохранїлица” од лиму зоз представу Христа и штирома евангелистами, горе криж, а з боку ангели. На задку вельки запис у хторому ше поминаю водзаци священїки тей епархиї.
У Бунту 1849. року, кед је 2/3 городу звалєне у цеку бомбардованя, храм на щесце нє страдал и заобишла го войнова стихия.
Церкву 1852. року нащивел, теди млади цар, Франц Йозеф.
Найпознатши священик того храму бул поета Йован Хранилович, хтори бул предсидатель на Велькей народней скупштини у Новим Садзе 1918. року, на хторей принєшена одлука о присаєдиненю Войводини Кральовини Сербиї.
У документарно-бавеним филму о його животу, под назву
“Чловек злучованя”, кадри знїмани и у церкви у хторей службовал Хранилович.
Богослуженя ше тримаю на церковнославянским язику, а наказованя по руски, українски и сербски.
У храму єст 156 места за шедзенє, а церква може прияц до 300 особи.
До 2003. року припадала епархиї у Крижевцох снованей 1777. року.
Епархия покривала цалу територию дакедишнєй Югославиї и у себе содержала пейц нациї хторих повязовал византийно-славянски обряд, а то Руснаци, Українци, Горвати, Македонци и єдна заєднїца Румунох у Банату.
Християнска традиция тутейших грекокатолїкох у подполносци восточна, греко-византийского походзеня, а елемент западней традициї представяю теологийне ученє и заєднїцка церковна управа.
Грекокатолїки часц Католїцке церкви, алє ше у рамикох нє ровнаю по власному церковному праву.
Обряди насампредз идентични зоз православним обрядом, алє грекокатолїки припознаю Папу као верховного поглавара.
Священїки ше можу женїц и ношиц бради, цо у католїчанстве нє можлїве.
Грекокатолїцка церква по своєй форми представя резултат намаганя обнови єдинства церкве, яка була скорей 1054. року кед є подзелєна на два часци, нєшка поюнате як православних и католїкох, хтори дакеди були єдно, а хтори як институцию праве основали Святи Петро и Павле.
Владимир Балащак
Leave a Reply